Польща, м. Лодзь ( Folkowe Inspiracje)
Обираючи свою майбутню професію, ми замислюємося: "А що на мене очікує? ", "Який вид діяльності буде
приносити не лише задоволення, а й прибуток?", "Як на моє рішення відреагують рідні". Так, для когось з дитинства було вже зрозумілим, що наприклад він буде лікарем, але хтось і в сорок років не
"знайшов" себе в житті. Я відвідую гуртки, котрі приносять мені задоволення, до числа яких входить і журналістика. Хочу зупинитися на цьому слові "журналістика". Для когось це так - слово, але
для мене журналістика це дія, натхнення та бажання...
Великим кроком у цей вирій подій для мене стала подорож до Польщі, а
саме участь у фольклорному фестивалі "Folkowe Inspiracje". За тиждень фестивалю я отримала неоціненний досвід, нові знайомства, зрозуміла, що таке журналістська команда, і звичайно, насолодилась
прекрасним містом Лодзь. А ось команда, хоч вона і складалась із 5 підлітків, була драйвовою та працьовитою. Є якісь проблеми - кожен підтримає одне одного і словом, і ділом. Хочу виразити окрему
вдячність організаторам фестивалю, особливо Адаму Кохеру та Анні Юріївні Полісученко.
Так, поїздка до Польщі на фестиваль була одним із найяскравіших єтапів не лише літа, а й взагалі,
моєї кар'єри журналіста. І ось, вже 22 вересня розпочнеться новий, не менш цікавий фестиваль "Золота осінь Славутича", де наша команда і я будемо брати участь.
Досвід...напевно це слово є одним із ключових етапів науки журналістики. Досвід не буде
приходити з неба, його не можна випросити або виміняти.
Цікаво, куди тебе занесе життя, що з тобою буде завтра, але поставивши перед собою ціль
та бажання, ви не схибите. Вірте у себе...це найголовніше!
О. Сварник
Як відмитися від фарби? Після закінчення флешмобу-братання у багатьох з учасників виникло питання, як залишити в спогадах ці різнокольорові емоції, але змити їх зі свого тіла. Тож презентуємо топ 5 порад від наших досвідчених учасників:
1. Тепла вода – запорука успіху у цій справі, а якщо в тебе з'явився шампунь, то шанців на те, що ти скинеш образ хамелеона підвищиться у 50 разів
2. Експерт Наталія поділилася своїм особистим досвідом, і радить нам змивати фарбу з волосся гелем для душу.
3. Немає теплої води? Не біда! Редакція нашої газети може вас у цьому запевнити. Освіжаюча, крижана вода плюс 3 порції шампуню змиють не лише фарбу, але й всю втому з вашого обличчя.
4. Дівчата з Христинівки радять відмивати всю цю веселку за допомогою ганчірки. Або будь-чим, що на неї схоже.
5. А самі екстремальні дівчата, які приїхали до нас з Києва, вирішили проекспериментувати, і помити волосся господарчим милом, крижаною водою й у раковині для миття рук.
Дякуємо всім, хто поділився з нами цією цінною інформацією.
На перший погляд, словосполучення дитяча демократія має таку ж силу, як дитяче слово, але у Славутичі ми під час розслідування відкрили для себе іншу істину. По-перше ми розглянули найголовніший приклад перемоги демократії дитинства – фестиваль «Золота осінь Славутича».
Це більше ніж пафосні слова, це більше ніж коротке визнання дорослих. Юні журналісти, цілими командами змагаються за право назвати себе «справжніми професіоналами своєї справи», «акулами цього моря, моря інформації». Неймовірним відкриттям стає злагоджена робота дорослих з незчисленним «багажем досвіду» та молодих повних енергії та ідей «свіжих» журналістів.
Другою сторінкою у історії демократії Славутича є кольорове братання молоді. Уся молодь зустрічається на площі з гостями міста та у веселому настрої з морем позитиву, дарують один одному «веселку» у волосся. Таку подію неможливо пропустити бо це яскравий приклад повстання молоді. Їх креативу, енергії проти поганих, нудних, старих новин- фарб.
А кульмінацією став, неординарний і звичайно креативний конкурс - «Міс Славутич». Чарівних 12-ть дівчат як лебеді й яскраві як сонце, у атмосфері здорової конкуренції «сперечаються» за право стати новою «красою» золотого Славутича. Також у своєму розслідуванні ми, як справжні кремні своєї справи не пропустили таких подій, як «Святкова хода», концерти, молодіжну дискусію, фотовиставки, інтелектуально розважальну гру «Як стати мером», виступи молодіжних гуртів та зараз чекаємо з очікуванням пінтбол-гри, де дорослі ще раз «посперечаються» зі своїми учнями. Приємно було почути, що мама «Золотої осінь Славутича» Ніна Єрьоміна назвала фестиваль: «Своїм життям й повітрям».
Під час свого розслідування ми з’ясували, що дитяча демократія не, що інше, як пісня тисячі молодих голосів майбутній телеведучих, свист тисячі ручок новообраних журналістів, пісня мільйонів нових ідей у молодого покоління преси. Тож, на нашу суб’єктивну думку «ЗОСя» – це Гімн дитячої демократії.
Анастасія ЮРЧЕНКО
Не встигли ми ще всі домашні роботи поздавати, як організатори пригостили яблуками. Та не простими, а… закодованими…
Червоні наливні яблучка, які роздавала на сцені чарівна фея, мали незвичні листочки із зображеннями QR-коду. Наводячи камеру учасники дізнавалися завдання!
Нашій команді випало найкрасивіша тема – «Краса і чарівність Славутича». З темою повезло, адже в Славутич та його чарівність ми закохалися із першого погляду!
Мистер ЗОС
Столичні проблеми передуікенду, оспівані в гумористичній пісні Семена Сліпакова, лишилися в Києві, а ми з самого ранку вирушили до славетного міста Славутич. Де наразі зі словом п’ятниця тільки одна асоціація – відкриття Зосі, зі словом вечір – молодіжна дискотека опен ейр, а слово «затори» на всі три дні забуваєш остаточно, адже в цьому невеличкому містечку затори можливі лише в час урочистої ходи до центральної прощі міста.
Традиційно перший фестивальний день розпочався із посмішки! Організатори та волонтери фестивалю зустрічали учасників біля автобусів, обіймаючи, сяючи своїми щирими посмішками та даруючи символічний галстук фестивалю!
Для того щоб розпочати фестивальну програму учасники зібралися на прес-конференцію організаторів та співорганізаторів.
З вітальним словом до учасників звернулися:
Юрій Фомічев, голова оргкомітету фестивалю, мер міста Славутич.
Ніна Єрьоміна, директор фестивалю, директор ПДЮТ м. Славутич.
Надія Іллюк,
голова конкурсної програми, керівник Інформаційно-творчого агентства "ЮН-ПРЕС".
Микола Томенко,
відомий український політик.
Після прес-конференції кожна команда отримала конкурсне завдання і одразу вирушила на його виконання.
Містер ЗОС
У наш час дуже гостро постає питання екології природи. Для того, щоб привернути увагу людей до проблем навколишнього середовища, Міжнародні організації заснували різні екологічні свята: Міжнародний день птахів, Міжнародний день охорони озонового шару, Міжнародний день Чорного моря, Міжнародний день гір і т.д. Але є серед них дуже цікаві та незвичайні свята.
Ця дата вважається днем захисту усіх морських тварин. День був заснований 19 лютого 1986 року, коли був затверджений мораторій на китовий промисел. У багатьох країнах навіть існують клуби любителів китів. Безпосередньо у цей день небайдужі проводять усілякі заходи на захист китів та інших морських ссавців.
Святкується 1 березня і не просто так, адже для котів весна – «особлива» пора року. Святкування дня котів влаштовують для 39 видів цих тварин, які знаходяться поруч з людиною у всіх куточках землі. Цей день особливий для кожного кота, адже господар сам обирає як порадувати свого пухнастого друга.
Офіційно відзначається 31 травня. Історія цього дня сягає часів Христофора Колумба. Під час однієї з експедицій індіанці подарували морякам тютюнові листя. Один з моряків Родеріго де Перез привіз з експедиції звичку палити. І лише у 1988 році Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила День без тютюну. У цей день багато курців намагаються кинути цю шкідливу звичку.
Святкується 8 червня. День був заснований в 1992 році, але офіційно затвердженим ООН став лише у 2009 році. У Цей день співробітниками акваріумів і зоопарків, аквапарків, дельфінаріїв тощо проводяться заходи з метою інформування людей щодо проблем екології та життя світового океану та його мешканців.
Відзначається 16 серпня. Цей день було засновано у 1992 році. День безпритульних тварин – не свято. Скоріше, це нагода привернути увагу до цієї проблеми. У цей день волонтери та громадські діячі проводять різноманітні заходи, намагаючись донести ідею відповідального ставлення до домашніх тварин. Девізом цього дня можуть бути слова: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили».
Святкується 16 вересня. Цей день відзначається з 1995 року. Поштовхом для заснування цієї дати стало відкриття причини зникнення озонового шару. Цей день створений як попередження людям.
Світлана Прищепюк
Екологія… Що це таке? Звісно, можна дати цьому слову дуже розумне визначення, але кожен може розтлумачити його по-своєму. Для мене екологія – це не лише чисті узбіччя, міста, ліси. Це поняття охоплює значно більше, ніж одне конкретне місце. Екологія може бути різною: природи, душі, сім’ї … Але їх об’єднує значення цього слова – чистота, порядок, взаємодія, повага, взаєморозуміння… Якби усе це було насправді, наш світ був би ідеальним, але… Здається, у нашому столітті про це поняття вже давно забули. Інакше пояснити те, що відбувається з нашою природою, просто неможливо. Таке відчуття, ніби наше покоління вважає, що після нас на Землі вже ніхто жити не буде. Що ми залишимо нашим дітям у спадок?! Міста зі сміття? Річку, на дні якої кількаметровий шар бруду?! Чи, може, пеньки, замість лісу?! У нашій ситуації мріяти про ідеальний порядок вже просто неможливо, але хоч трішечки поліпшити щось ми ще можемо. Закликати усіх до чистоти, прибирань безглуздо. Ніби ми це будемо робити вперше… Але подбати про екологію, тобто загальний стан, моральні принципи своєї душі може кожен. Варто лише спробувати , і жити стане значно легше. І якщо кожен буде дбати про свою екологію, можливо, наше життя зміниться на краще…
Перш ніж сказати кохаю...А що таке кохання? Одні запевняють, що це почуття, інші ж твердять, що чин волі. Та насправді це переживання охоплює всю людину дорешти. Беруть у ньому участь і почуття, і воля.
Ми народжуємося половинками помаранчі, говорить східна легенда, й одна половинка шукає другу, бо можемо бути лише щасливі тоді, коли станемо цілістю.
Нині молодь закохується дуже часто. Наприклад, ходить собі хлопчина поміж дівчат. Разом із ними вчиться, грає у волейбол, лазить по деревах, свариться, сперечається. Дівчата- його товаришки. Аж нарешті щось трапляється. Це щось люди називають словом кохання і часом порівнюють із
розцвітанням квітки, з пробудженням від сну. Це може трапитись у будь-кому віці-від молодих літ до глибокої старості.
Нині ми поговоримо про екологію кохання, але для початку давайте розрізнимо два таких поняття, як закоханість та кохання. Закоханість – це іскра, яку вважають вогнем, кохання – це полум’я, яке постійно горить. Закоханість створює ілюзію росту, насправді ж є зупинкою, кохання – це ріст
особистості. Закоханість-це володіння, а кохання-віддача. Ми ж підлітки, більше прагнемо володіти, а ніж віддавати. Коли закінчується закоханість, відчуваємо порожнечу. В коханні не видно кінця, тому що порожнечі ніколи не було, навіть, ще до його початку.
Взагалі, чому таке трапляється? Що при цьому діється? Це може бути раптове захоплення-або почуття може зріти роками. Двоє знаходять одне одного у великій юрбі. Буває, ще не знають одне одного на ім’я, ще не промовили жодного слова, а вже заіскріла між ними притягальна сила, яку називаємо еросом.
У казках завжди є королівни, ув‘язнені у скляних горах, у замках, які пильнує дракон, і лицарі, які заради свого кохання рвуться вгору, ламають списи, прагнучи побороти дракона.
У казках є королевичі, перетворені чарами на диких звірів, на кам’яні постаті, серце яких замінили на бурульку льоду. Але може трапитись чудо: коли стрінуть людину, яку покохають. Тоді чари втратять силу, зникне зла мара, навіть красивих людей. Подібно і в нашому світі. Тут, як і там, трапляються хлопці, яким до серця потрапив уламок злого дзеркала, що зробило їх байдужими до інших; бувають снігові королеви, що ненавидять сонце і тепло. Але, як і там, так і тут є дівчата , здатні покохати потвору, і є
хлопці, що можуть покохати жабу. А тоді трапляються справді дивовижні речі.
Потвори перетворюються на добрих хлопців, а відьми-на гарних дівчат. Кохання-це зачарування, захоплення, захват. Усіма цими словами не передати його суті, але вживаємо їх, бо годі знайти якісь ліпші. Підлітки- вже не діти, але ще й не дорослі. Але, ми також закохуємось, кохаємо, відчуваємо. Саме в підлітковому віці, у нас починаються перші, як ми думаємо, серйозні вподобання. Приблизно десь у років 14-15 дівчата і хлопці починають замислюватись про стосунки осіб протилежної статі. Підлітковий вік- це перехідний період від дитинства до юності. Характеризується він перш за все психоемоцїйною та соціальною незрілістю. Юнаки замкнувшись в кімнаті, нишком розглядають еротичні журнали. Дівчата зі сміхом дискутують поро симпатичних хлопців. А всі разом – веселяться з «двозначних» анекдотів і фраз, фліртують, закохуються. Ну, а перетворившись на пару, хлопець і дівчина стикаються з новими пригодами…
Спочатку це все відбувається тихо і мирно. Ніхто не думає, що буде потім, а лише живуть сьогоденням. Спочатку це:солодкий шепіт, ніжні поцілунки, обійми, слова плюшеві іграшки та пахучі квіточки...А що потім?
А потім їм все набридне! Вони захочуть більшого, відчують зближення, пройдений етап, плюнуть на всі закони, накази вчителів, батьків і захочуть спробувати щось нове.
Але існує ще один варіант! «Free love». Це любов без обов’язків. На початку free – love не виступає за пропаганду вільних статевих контактів. Навпаки, ця філософія стверджує, що люди, які взяли на себе любовну відповідальність, мають бути вільними від законів. Таким чином, малися на увазі самотність, моногамні шлюби, але ніяк не розбещені зв’язки.
Історія free – love – історія фемінізму. З кінця 18 століття провідні феміністки поставили під сумнів інститут шлюбу і боролися за його заміну, наголошуючи на рівності жіночих прав з чоловічими.
У 1789 році був складений план для вільного товариства, в якому було запропоновано створити спільноту сексуальної свободи, де рабство
було скасовано, і «європеєць» з «негром» жили в гармонії.
1960 – 1970і роки – починається так звана сексуальна революція, яка і народила ідею свободи інтимних стосунків і кохання.
Символ світогляду – червоно – біла «фєнєчка». «Вільну любов» не зачіпають побутові проблеми та суперечки, які виникають на базі тривалих, серйозних відносин. Тут немає місця для нудьги. Кожна сторона насолоджується часом, який вони проводять разом, витрачаючи його лише на те, що цікаво для обох. Взагалі-то зараз багато хто користється цим методом. Постіль –не привід для знайомства. Але якщо серйозно, то інтимна сторона не розцінюється як щось серйозне, і наявність тривалих стосунків не зобов’язує партнерів до вірності.Саме цей метод зараз практикується серед молоді. Тоді про яке кохання можна говорити? Тут вже іде просто статевий потяг. Саме у період
статевого дозрівання виникають певні зміни в стосунках між підлітками: з’являється інтерес до протилежної статі, прагнення сподобатись одне одному. У цей час підлітки роблять спробу перших сексуальних стосунків, про можливі наслідки яких всі прекрасно знають. Психічна травма, трапитись, завдана незрілій особистості, може позначитись на її майботньому, створенні сім’ї.
Всі ми вчимося на помилках, всі проходимо якісь нелегкі етапи свого життя, ми не вправі судити когось, кожен живе так, як вважає за потрібне. Кожному дається одне життя, він вирішує який слід йому лишити на цій землі. Звичайно, зараз молодь робить все по-своєму. Все міняється, адже не можна стояти на одному місці, кожне століття вносить щось своє. Всі вважають, що
вони праві.Уся справа в життєвій позиції і(на жаль, дуже часто) у вихованні.Кохання - таке тонке й тендітне почуття, що годі й дискутувати про його аспекти і деталі. Для когось - це Почуття. А для когось - злиття з тим, хто змушує скажено калататися серце. А ще кажуть, що тільки разом чоловік і жінка можуть створити повну людину, тільки разом вони здатні сягти досконалості – доповнюючи одне одного. Тому й шукають не будь кого, а того єдиного, ту єдину, що «пасуватиме», що якнайліпше доповнить першу половину. У цьому процесі беруть участь усі рівні розуму і почуттів: «Чи це вона? Чи це та людина, яку шукаю? Чи це моя половинка помаранчі?»
«Забруднення планети» - що ж то за «звір» такий, що з зухвалою швидкістю «пожирає» нашу Землю? Тільки не дивуйся, але цим звіром є ми - люди.
Давай згадаємо з кого, а вірніше - з чого почалася історія життя на нашій планеті. Науковці довели, що мільйони років тому, на Землі панували гігантські рептилії - динозаври. За дослідженнями тих таки-ж вчених, вони вимерли через зіткнення з Землею гігантського астероїда ( спричинився величенький такий вибух, який винищив мало не все живе). На зміну їм, через мільйони років прийшли люди.
Живемо ми на Землі, порівняно з динозаврами - недовго, але вже встигли належним чином «віддячити» нашій планеті (хоча не зрозуміло, чим же вона, бідна, так провинилася). Та й взагалі, велетенські динозаври, порівняно з малю-юсінькими людьми ніяк не відчувалися Землею. Ну й що, що тупцяли по ній своїми величезними ножиськами? Зате, не знали динозаврики ані автомобілів (з його отруйними випарами), ані аерозолів-балончиків (які руйнують озоновий шар), ні навіть поліетиленових пакетів з-під чипсів, що забруднюють навколишнє середовище, оскільки не розкладаються. Тихі, мирні динозаври. Якби не астероїд, ще, мабуть, до наших днів дожили б.
Та нам, людям, і астероїд не страшний. Бо ж поки він ще там подумає «падати йому, чи не падати» ми остаточно «доконаємо» і себе, і свою планету. Скільки б не говорили сивобороді вчені і про глобальне потепління, і про руйнування природного екобалансу Землі і т.д. і т.п., багатьом представникам людської раси - хоч би що. У кращому випадку - послухають, покивають, і далі - робити свої брудні (у прямому розумінні) справи: розкидати обгортки на вулицях ( мало того що сміття це не тільки загроза для довкілля, так ще й анти естетично і неприємно оточуючим), користуватися аерозолями, затоптувати і обламувати рідкі види рослин ( зокрема занесені до «Червоної книги України» підсніжники продаються весною у будь-якому переході. І ні покупців, ні бабусь, що їх продають це не зупиняє). Загальнолюдські проблеми наш народ, чомусь мало хвилюють (хоча ми причетні до нього не менше ніж всі інші). Особливо «пофігістські» відноситься (мовляв, «всі в компашці так роблять») до проблеми більшість підлітків. Є й такі «індивидуми», що заявляють : « це все для ботанів!». А от і дарма, бо на заході захищати екологію - круто і модно. Модники навіть носять екологічні сумки з логотипами «It`s fab to be green!» («Класно, бути зеленим!». Маючи на увазі партію «зелених» захисників природи, а не колір шкіри J). Знаменитості заходу: зірки кіно і шоу-бізнесу пропогандують екологічні ідеї серед своїх фанів, а співаки навіть співають про це (згадай буквально нову пісню Laurent Wolf - «Wash my word»).
Знаєш, аж сумно стає: на заході люди розуміють масштабність екологічної проблеми, намагаються, щось робити для виправлення становища, піклуються вкінці-кінців і про власне здоров`я і про здоров`я своїх нащадків ( яке прямо залежить від стану довкілля).
А що заважає нам, українцям, робити теж саме, а може, навіть, придумувати нові способи порятунку Землі від, наприклад глобального потепління? Чому ми не хочемо вберегти нашу багату природу? Адже це, зовсім не складно (головне, щоб кожен щось реально робив).
Мабуть, причиною цієї нашої «пасивності» є байдужість, ліньки, і наше рідне «моя хата скраю».
Але ж хіба це правильно?! Давайте разом, зламаємо цей стереотип, і покажемо усьому світу, що можемо не тільки борщ варити і «сало їсти» J
Наша Україна - багатюща на природні скарби країна, з двома морями, Карпатськими та Кримськими горами. То ж хіба хочемо, щоб наша Батьківщина років через сто перетворилася у «свинарник»?
Якщо ми справді бажаємо, щоб Україна була «у Європі», а Київ насправді був «європейською столицею», давайте почнемо з себе, зі свого відношення до оточуючого середовища, поцікавимося: « що я можу зробити для екології вже зараз?». Адже, на мою думку, набагато приємніше робити хоч щось корисне для планети і суспільства, аніж бути трутнем і «п`явкою», яка в пусте проживає своє життя, засмічуючи і нищачи оточуючий її світ.
Піскун Марія
Одним з найактуальніших питань як в Україні, так і в світі постає питання екології. Основними факторами забруднення довкілля є промисловість, підприємства, різноманітні дослідження з випробуванням зброї, транспорт, викиди відходів та ще багато факторів. Також є актуальним питання щодо збереження природи України. Щорічно вирубуються мільйони дерев, зникають рідкісні види тварин та рослин. Не можна закривати очі на це, адже ми живемо в цій країні і повинні піклуватися про стан її довкілля.
Я вирішила оцінити стан довкілля в місті Києві. Для цього не потрібні різні лабораторні інструменти, варто просто вийти на вулицю.
Одним з важливих факторів забруднення навколишнього середовища є відсутність людської моралі. Кияни абсолютно не вміють поводити себе на вулиці. Скрізь на клумбах розкидані різні папірці, пляшки, пластикові пакети, бите скло, недопалки цигарок. Я не кажу, що абсолютно всі кияни смітять на вулицях, але більша їх частина забруднює навколишнє середовище. Деякі люди поспішають на роботу і не помічають, що кидаючи папірець, попали повз смітник. Звісно,кожного дня двірники прибирають сміття, але потрібно викоренити саму причину того, що люди забруднюють місто.
Якщо пройти вздовж дніпровської набережної можна побачити групи молоді, що люблять посидіти біля річки. Після таких посиденьок зостається купа сміття, що іноді падає у води Дніпра. Також дуже забруднюють річку різні ресторани, відходи з яких стікають прямо в воду! Проходячи по набережній можна побачити, якою брудною вона є. Це не можна так залишати і не можна бути байдужим. Адже Дніпро - це не тільки красива річка, оспівана в піснях та літературних творах, а й основне джерело водопостачання Києва. І що ж ми маємо? Ви колись уявляли собі, що з вашого крану тече бруд? Ні? Так уявіть і задумайтесь, бо ця проблема стосується кожного.
Чому багато людей в містах України часто хворіють? Недомагання, головні болі, слабкість, сердечні хвороби та хвороби легенів спричинені забрудненням повітря у містах. Київ - найбільше місто України, її столиця. Сюди їдуть люди з усіх областей, міст, сіл України та з інших країн. І чим ми похвалимося? Найзеленіше місто Європи? Поки що так, але дерев стає все менше й менше. Деякі з них вирубують для побудови нових будинків, а деякі з дерев хворіють і всихають саме через високу загазованість повітря. Інший важливий фактор забруднення повітря - це заводи та фабрики. Дихати поблизу заводів чи фабрик дуже важко, і в повітрі можна побачити хмари диму. Також в Києві підвищений рівень радіації, а причиною цьому є Чорнобильська катастрофа, що є однією з найглобальніших за викидом радіоактивних елементів у світі.
Отже, стан нашого міста цілком і повністю в наших руках. Ми не повинні закривати очі на стан нашого довкілля. Ми хочемо жити в чистому місті, саме тому потрібно виробити в собі певні норми поведінки та здійснити ряд заходів, щоб покращити стан навколишнього середовища Києва: посадити дерева, влаштувати акції з прибирання довкілля та розповсюджувати інформацію на теми екології, посприяти, щоб в місті з’явилось побільше смітників, слідкувати за станом Дніпра та підписати масові петиції протесту щодо розміщення ресторанів і готелів на воді. А найголовніше - це прийняття в дію великого штрафу за забруднення вулиць та організування спеціальних екологічних дружин, що слідкували б за природою як Києва, так і інших міст.
Людина повинна зрозуміти, що вона є частиною природи, тому знищуючи природу, вона знищує і наближує до трагічного кінця своє буття на планеті.
Тому, не проходь повз проблему, вирішуй її. Все у твоїх руках. Почни з себе.